Шлюзові двері реактора

alaindustrial:reactor_door

Ядерна технікаРеалізованоnuclearreactormultiblockshieldingredstoneautomation

Зведення

Шлюзові двері реактора — блок оболонки заввишки у дві клітинки і штатний спосіб потрапити всередину кімнати. Самі двері необов'язкові: замурувати себе й прокопатися назад — законний спосіб тримати реактор, від оболонки потрібна лише герметичність. Але якщо двері в ній стоять, вони мусять утворити справжній прохід: двері, що лежать у підлозі, — це помилка, а не вибір, і контролер скаже про це під час збирання, а не після.

Двері навмисно поводяться не так, як ванільні залізні. Їх не можна відчинити рукою і не можна «залишити відчиненими»: вони відчиняються лише за імпульсом редстоуну й зачиняються самі. Стану «відчинено назавжди» не існує.

Як їх відчинити

Чому саме так. Ванільні залізні двері тримаються відчиненими рівно стільки, скільки горить сигнал, — тобто їхня доля залежить від того, чи не забув хтось важіль. Для дверей, які тримають герметичність реакторної кімнати, це поганий контракт. Імпульсні двері перетворюють порушення герметичності на подію завдовжки дві секунди, а не на стан, що може тягнутися годинами.

Чекати на сутність у проході двері зобов'язані зі зворотної причини: кімната, заради якої все затівається, — це місце, де гравець має перебувати всередині. Двері, що зачиняються на гравцеві, були б пасткою в єдиному вузькому місці споруди.

Ставляться двері завжди зачиненими, навіть якщо поруч уже горить сигнал: інакше нові двері з'являлися б відчиненими й оболонка виявлялася б негерметичною просто в момент побудови.

Звук у шлюзу власний, а не ванільних залізних дверей, — див. розділ «Звук» нижче.

Чим подати імпульс зсередини. Ззовні годиться будь-що — кнопка, важіль, натискна плита. Зсередини герметичної кімнати джерело сигналу потрібне так само герметичне, тому разом із дверима з'явилася реакторна кнопка: той самий екранувальний сплав, час натискання 20 тиків (1 с) — половина від часу відчинення, тож імпульс завідомо вкладається у вікно. Ванільна кнопка теж спрацює, але вона дерев'яна або кам'яна. Кнопка на стіні клітинки оболонки не займає й герметичності не порушує.

Як вони рухаються

Двері не розчиняються — полотно їде вниз, у підлогу, і піднімається назад, як перебірка шлюзу. Хід триває (типово 8 тиків ≈ 0,4 с) у кожен бік: п'ята частина вікна відчинення, щоб рух читався як механіка, а не з'їдав ті дві секунди, заради яких двері й відчиняються. Полотно рушає й зупиняється плавно, без ривка на кінцях.

Під кімнатою при цьому нічого не потрібно: полотно малюється лише в межах самого проходу й просто перестає бути видимим у міру відходу вниз. Ховати його нікуди й ні до чого — у клітинці під дверима може стояти будь-що.

Хід полотна — суто візуальна величина. Стан «відчинено» так само перемикається за один тик, і разом з ним миттєво змінюються прохідність, шляхи мобів і трасування радіації. Тобто двері стають прохідними тієї ж миті, коли полотно рушає, а не коли доїжджає: 0,4 секунди розбіжності між «крізь них уже можна пройти» і «вони вже поїхали» — ціна за те, що редстоун-контракт лишився точно таким самим, яким був.

Відчинені двері не лишають у проході нічого: форми в них у цю мить немає взагалі. Звідси два наслідки. Корисний — відчинений прохід чесно пропускає радіацію назовні (трасування впирається в колізію, а її немає). Незручний — поки двері відчинені, по них не можна клацнути й не можна їх зламати; за дві секунди вони зачиняться й знову стануть ціллю.

Прохід: де двері вважаються входом

Контролеру замало, щоб двері просто були в оболонці. Потрібен прохід — дві клітинки дверей одна над одною, причому нижня на рівні внутрішньої підлоги кімнати. Інакше це вікно, а не вхід.

Дверей може бути скільки завгодно: двоє — «вхід» і «вихід» — нормальне планування. Вимога рівно одна: щонайменше один справжній прохід.

Енергія

Двері живляться редстоуном, а не EU/FE. Приводу всередині них енергія не потрібна — він уже оплачений крафтом.

Властивості блока

Дві половини живуть і вмирають разом: зламавши будь-яку, гравець отримує одні двері, а друга половина зникає. Шляхи мобів двері пропускають лише у відчиненому стані.

Стан «завіса» — спадок розпашної версії. У розсувних дверей завіс немає, і на вигляд він не впливає в жодному положенні. Його лишили навмисно: прибрати його з набору означає змінити набір станів у дверей, уже збудованих у чужих світах, а такою ціною позбуватися одного невживаного прапорця немає сенсу.

Полотно малює не запечена модель, а рендерер блока: модель, у якої є лише два положення, не вміє показати рух між ними. Плата за це — у дверей немає ambient occlusion і не малюється сітка тріщин, поки їх ламають.

Прапорець «зібрано» двері несуть нарівно з рештою оболонки — контролер пише його в усі клітинки зібраної кімнати (див. «Безшовний вигляд»). На вигляд дверей він, на відміну від обшивки та скла, поки не впливає: окремої безшовної текстури в полотна немає.

Стан «під напругою» зберігається рівно для одного — щоб відрізнити наростаючий фронт від «сигнал досі є». Без нього кожне оновлення сусідів при увімкненому важелі читалося б як новий імпульс, і двері відчинялися б заново одразу після того, як гравець побачив їх зачиненими.

Звук

Шлюзові двері мають власний голос замість звичайних залізних: під час відчинення шипить стравлюване ущільнення, під час зачинення клацає пневматичний замок. Ванільних звуків залізних дверей у них немає в жодному положенні — на слух зрозуміло, що це вхід до реакторної зали, а не до підвалу.

Рецепти

Крафт: ×1 за раз, повна сітка 3×3.

P G P P = екранувальна пластина ×2
W D W G = реакторне скло ×1
R V R W = ізольований мідний кабель ×2
D = залізні двері ×1
R = посилена екранувальна пластина ×2
V = привід керівних стрижнів ×1

Рецепт читається як будова блока: ванільне залізне полотно посередині вдягається в екранувальний сплав — звичайні пластини згори, посилені знизу, — реакторне скло стає круглим ілюмінатором верхньої половини, два ізольовані мідні кабелі підводять живлення, а привід у нижньому ряду перетворює стулку на шлюз.

Привід — окремий предмет: 3 екранувальні пластини, 2 залізні злитки, електронна схема, 2 пластини загартованого заліза й поршень.

Прогресія

Тир: немає. Потребує: дві екранувальні пластини, дві посилені екранувальні пластини (див. обшивку — увесь ланцюг описано там), реакторне скло, два ізольовані мідні кабелі, ванільні залізні двері й привід керівних стрижнів. Відкриває: штатний вхід до зібраної кімнати — єдиний спосіб заходити й виходити, не розбираючи оболонку.

Привід тут з'являється вперше, але не востаннє: він же входить до контролера, де й отримує свій справжній сенс — регулювання глибини занурення стрижнів.

Пов'язане

Реакторна обшивка — решта оболонки й матеріальний ланцюг. Контролер реактора — хто перевіряє наявність дверей і проходу. Реакторна кнопка — чим подати імпульс зсередини кімнати. Реакторне скло — вікно, яке дверима не є. Термоцентрифуга — прецедент «редстоун як орган керування машиною», але з протилежним контрактом: там сигнал треба тримати.

Крафт

Крафт на верстаку

iron d

▶

Шлюзові двері реактора